№ 1/2019

Ekon Ukr. 2019 (1): 60–74https://doi.org/10.15407/economyukr.2019.01.060

ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

УДК 332.1:35.072.1

БУТКО Микола Петрович¹, ПОПЕЛО Ольга Володимирівна², КОЛОША Валерій Петрович³

¹Національний університет «Чернігівська політехніка», Research ID : http://www.researcherid.com/rid/I-3869-2016
OrcID ID : https://orcid.org/https://orcid.org/0000-0002-8628-9444
²Чернігівський національний технологічний університет
³ПСП “Пісківське”

ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

У сучасних глобалізаційних умовах головне завдання нашої держави на найближчу перспективу полягає в необхідності забезпечити реалізацію такої політики, яка б мотивувала активізацію просторового розвитку та формування конкурентних переваг, здатних забезпечити гідну участь у міжнародному поділі праці.
Розглянуто окремі складові локалізації економічного простору країни в умовах децентралізації владних повноважень для прискорення інтеграції регіонів України у висококонкурентне європейське та світове співтовариство. Аргументовано, що інституціональне середовище має мотивувати виключно створення нових, високопродуктивних робочих місць як основи модернізації продуктивних сил. Децентралізація в умовах відсутності галузевого управління економікою має стати своєрідним каталізатором локалізації продуктивних сил і парадигмальним базисом модернізації економічного простору України.
Доведено, що, базуючись на досвіді нових країн – членів ЄС, локалізація економічного простору регіонів України повинна орієнтуватися на нові форми територіальної організації господарства. Такими новітніми територіально-виробничими формами оптимізації регіональних господарських систем є технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, кластери, індустріальні парки, логістичні платформи, але всі вони не виступають у нашій державі локомотивом прискорення та структурних перетворень у регіональній економіці. Водночас наголошено, що для регіонів саме кластери можуть стати своєрідними центрами прискорення інновацій, на базі яких здійснюється структурна модернізація економічного простору, вирішуються економічні, соціальні та екологічні проблеми завдяки ефективному використанню наявних просторових ресурсів і створенню нових робочих місць.
Запропоновано модель організації агропромислового кластера в умовах реальної територіальної громади. Віддаючи належне територіальним громадам як ключовій ланці державотворчого процесу, слід на інституціональному рівні досягти гармонізації місцевих, регіональних і загальнодержавних інтересів у сфері модернізації продуктивних сил з одночасним підвищенням рівня відповідальності органів місцевого самоврядування за ефективне використання наявних ресурсів з метою об’єктивної оцінки їх впливу на процеси активізації розвитку продуктивних сил на базовому рівні державотворчого ядра.

Ключові слова:децентралізація; локалізація; інновації; технопарки; технополіси; індустріальні парки; кластери; ресурсний потенціал; робочі місця; сталий розвиток; приватно-муніципальне партнерство; інституціональне середовище; мотивація

Бібл. 9; рис. 3; табл. 1.

Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 60 - 74)

Завантажити

Завантажень : 233

Стаття надійшла до редакції 30 листопада -0001 р.

Список використаної літератури
1. Бутко М.П. Біфуркаційний стан державотворчого ядра України в умовах реалізації євроінтеграційного курсу // Економіка України. – 2017. – № 10. – С. 49–64.
2. Амоша О.І., Саломатіна Л.М. Інноваційний розвиток промислових підприємств у регіонах: проблеми та перспективи // Економіка України. – 2017. – № 3. – С. 20–34.
3. Гриценко А.А. Логіко-історичні засади кардинальних економічних змін і переходу до реконструктивного розвитку // Економіка України. – 2017. – № 5-6. – С. 39–57.
4. Бутко М.П., Самійленко Г.М. Кластерний підхід до розвитку базових галузей регіональної економіки в сучасних умовах : моногр. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2012. – 372 с.
5. Оскольський В.В. Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності економіки України // Економіка України. – 2014. – № 11. – С. 4–16.
6. Бородіна О.М. САП ЄС як динамічне сполучення галузевих потреб і суспільних інтересів // Економіка України. – 2016. – № 11. – С. 58–70.
7. Хвесик М.А., Бистряков І.К., Клиновий Д.В. Фінансово-економічний механізм реконструктивного розвитку України на засадах децентралізованого управління природними ресурсами // Економіка України. – 2018. – № 3. – С. 3–20.
8. Онищенко В.П. Соціальні передумови економічного розвитку України // Економіка України. – 2017. – № 9. – С. 19–37.
9. Геєць В.М. Особливості взаємозв’язку економічних та політичних трансформацій на шляху до реконструктивного розвитку економіки України // Економіка України. – 2017. – № 10. – С. 3–17.