УКРАЇНА МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА
УДК 339.97; 339.923
ПЕТРИК Олександр Іванович1
1ДВНЗ «Університет банківської справи», Research ID : http://www.researcherid.com/rid/
OrcID ID : https://orcid.org/
УКРАЇНА ТА МВФ: ОСНОВНІ АСПЕКТИ СПІВРОБІТНИЦТВА
МВФ з моменту свого заснування у 1944 р. весь час еволюціонував разом з розвитком світової економіки. Тим не менше, його місія залишилася незмінною – забезпечити стабільність світової монетарної системи, яка дозволяла б країнам дотримуватись єдиного стандарту і сприяла б світовій торгівлі, економічному зростанню і підвищенню життєвих стандартів населення всіх країн.
МВФ виконує три основні функції: нагляд і моніторинг світової економіки та економіки країн-членів (surveillance); надання фінансової допомоги країнам-членам (lending); економічні дослідження та надання технічної допомоги країнам-членам (capacity development).
Фінансові ресурси Фонду базуються на фінансових внесках (квотах кожної країни-члена) і відносній позиції країни у світовій економіці. Розмір квоти визначає право голосу або питому вагу голосу країни у процесі прийняття рішень МВФ.
Набір основних програм Фонду на сучасному етапі значно розширився і більшою мірою відповідає потребам світової економіки. Основними програмами фінансової допомоги МВФ є:
– домовленості про кредит «стенд-бай» (Stand-by);
– програма розширеного кредитування (Extended Fund Facility – EFF);
– гнучка кредитна лінія (Flexible Credit Line – FCL);
– лінія запобіжної підтримки ліквідності (Precautionary and Liquidity Line – PLL);
– швидкий фінансовий інструмент (Rapid Financing Instrument – RFI).
У жовтні 2018 р. МВФ та українська влада оголосили про започаткування нової програми Stand-by, яка має замінити існуючу. Однак для її початку Верховна Рада повинна затвердити бюджет у межах, передбачених програмою. Інші умови – створення постійно діючого механізму коригування цін на газ для населення та посилення боротьби з корупцією.
Ключові слова:Міжнародний валютний фонд; програми фінансування МВФ; кредити «стенд-бай» для України
Бібл. 5; рис. 2; табл. 1
| Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 6 - 18) | Завантажити | Завантажень : 182 |
Стаття надійшла до редакції 12 квітня 2019 р.
Список використаної літератури1. Петрик О. Програми МВФ: досвід окремих країн та перспективи для України // Журнал європейської економіки. – 2017. – Т. 16. – № 4 (63). – С. 480–503.
2. Stiglitz J. Globalization and Its Discontents. – N. Y. : Norton Print, 2002. – 280 р.
3. Sachs J. The IMF is a power unto itself // The Financial Times. – 1997. – 11 December.
4. Кораблін С. Навіщо нам гроші МВФ? // Дзеркало тижня. – 2016. – № 30.
5. Khan M., Sharma S. IMF conditionality and country ownership of programs / IMF Working Paper No. 01/142. – Washington D.C. : IMF, 2001.
