Економіка України
Видається з вересня 1958 р.
Login

№ 11/2020

Ekon Ukr. 2020 (11): 41–59
https://doi.org/10.15407/economyukr.2020.11.041

ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

УДК [332.122:332.43]:[352/353:061.ЄС]

JEL: C13, R12

СТОРОНЯНСЬКА Ірина Зиновіївна1, ЗАЛУЦЬКИЙ Іван Романович2

1ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України», Research ID : http://www.researcherid.com/rid/
OrcID ID : https://orcid.org/https://orcid.org/0000-0002-0237-1409
2ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України", Research ID : http://www.researcherid.com/rid/
OrcID ID : https://orcid.org/https://orcid.org/0000-0002-3652-1145


МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИОКРЕМЛЕННЯ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ (У КОНТЕКСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ)


Наголошено на відсутності в законодавстві України юридичних норм щодо методологічно-правових критеріїв ідентифікації сільських територій на окремих ієрархічних рівнях адміністративно-територіального устрою України, конкретності, послідовності, передбачуваності та дієвості державної політики розвитку сільських територій. З позиції імплементації в Україні сучасного європейського інструментарію виокремлення сільських територій запропоновано варіант правової дефініції терміна «сільська територія», яким конкретизовано критерії ідентифікації сільської території, зокрема:
• на рівні місцевої адміністративної одиниці (LAU): густота населення, як правило, є меншою за 300 осіб на 1 км2; частка міського населення місцевої адміністративної одиниці не перевищує 50% (сільське населення становить понад 50%), за винятком місцевої адміністративної одиниці, що є зоною сполучення (впливу) міста з населенням не менш як 50 тис. осіб, в якому працевлаштовано щонайменше 15% жителів місцевої адміністративної одиниці;
• на субрегіональному (районному) рівні (NUTS-3): густота населення, як правило, є меншою за 300 жителів на 1 км2; частка міського населення району є меншою від 50% (щонайменше 50% сільського населення), якщо до складу району не входить місто з понад 200 тис. жителями, або щонайменше 25% від загальної чисельності населення району.
З урахуванням наявних істотних перешкод методологічного впровадження європейського інструментарію ідентифікації сільських територій обґрунтовано й апробовано класифікацію територій адміністративних районів України як малих регіонів рівня NUTS-3 та аналогів місцевих адміністративних одиниць LAU за наявними статистичними даними, з виокремленням переважно міських, проміжних і переважно сільських територій, зокрема, останніх за проєвропейськими критеріями.


Ключові слова:сільська територія; імплементація європейського досвіду; виокремлення та ідентифікація сільських територій.

Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 41 - 59)
Стаття надійшла до редакції 22 вересня 2020 р.

Список використаної літератури

1. Соціоекологічні пріоритети сталого розвитку сільських територій : моногр. [В.І. Куценко, Я.В. Остафійчук, М.В. Ільїна та ін.]. – К. : ДУ ІЕПСР НАН України, 2016. – 351 с.
2. Хвесик М.А., Ільїна М.А. Методологічні засади диференціації сільських територій // Економіка АПК. – 2018. – № 4. – С. 12–18.
3. Семенишин Х.М. Визначення поняття "сільські території": соціально-економічний аспект // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2012. – № 4. – С. 28–32.