№ 1/2021

Ekon Ukr. 2021 (1): 24–39https://doi.org/10.15407/economyukr.2021.01.024

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

УДК 311.2:330.3

JEL: O35

ЗВОНАР Віктор Павлович¹

¹Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, Research ID : http://www.researcherid.com/rid/
OrcID ID : https://orcid.org/ https://orcid.org/0000-0003-1300-4791

ДЖЕРЕЛА ТА ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Висвітлено специфіку джерел і принципи розвитку соціального капіталу як неодмінної складової процесів соціалізації економіки. Обґрунтовано потенціал освіти, громадського активізму (особливо волонтерства), а також соціальних інновацій як джерел розвитку соціального капіталу. Виявлено, що яскравим прикладом конструктивного впливу інновацій у цьому контексті є ігрофікація з метою ініціювання та підтримання процесів соціального згуртування. На перспективність і переваги ігрофікації вказує той факт, що її елементи вже сьогодні широко використовуються комерційними компаніями з метою згуртування персоналу. В Україні ігрофікаційні підходи також дістають застосування в практиці публічного менеджменту як окремих державних органів найвищого рівня, так і органів місцевого самоврядування для активізації комунікації та співробітництва у громадах.
Визначено, що в науковому дискурсі нині фактично ігноруються освітні аспекти проблематики формування соціального капіталу. Поряд з тим, обґрунтовано висновок, що в сучасних умовах освіта має позиціонуватись як вагоме джерело соціального капіталу. В цьому контексті постульовано першочергове значення загальної (шкільної) освіти, яка справляє найширший суспільний вплив.
Виявлено, що серед принципів розвитку соціального капіталу основоположними є ті, що утверджують його саме як економічну субстанцію та ресурс. Такими принципами визначено соціоцентричну раціональність, складний (Парето-ефективний) утилітаризм, синергію соціоекономічної взаємодії, її інституційну обумовленість, а також соціальну свободу. В цьому зв’язку поглиблено розуміння відмінностей між соціальною та індивідуальною свободою. Соціальну свободу як принцип розвитку соціального капіталу запропоновано розглядати з позиції комплексності, що передбачає врахування специфіки громадянської та економічної свободи, а також імперативів людського розвитку.

Ключові слова:соціальний капітал; джерела та принципи розвитку; освіта; активізм; волонтерство; соціальні інновації

Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 24 - 39)

Завантажити

Завантажень : 106

Стаття надійшла до редакції 19 жовтня 2020 р.

Список використаної літератури
. Буркинський Б.В., Горячук В.Ф. Соціальний капітал: сутність, джерела та структура, оцінка // Економіка України. – 2013. – № 1. – С. 67–81.
2. Звонар В.П. Соціальна відповідальність як соціоекономічний феномен: теорія та українські реалії : моногр. / Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. – К., 2018. – С. 211–224.
3. Decker L.E., Boo M.R. Community Schools: Linking Home, School, and Community / National Community Education Publication Series, 1996. – 30 p.
4. Карпенко М.П. Вигоросность как условие инноваций и фактор развития человеческого капитала // Вестник РАЕН . – 2012. – № 4. – С. 103–107.
5. Підготовка волонтерів до соціальної роботи : навч.-методич. посібник ; [за ред. А.Й. Капської]. – К. : Держсоцслужба, 2005. – 152 с.
6. Кудринская Л.А. Добровольческий труд: опыт теоретической реконструкции : автореф. дис. … д-ра соц. наук по специальности 22.00.03 / Московский госуниверситет. – М., 2006. – 30 с.
7. Stebbins R.A. Свободное время: к оптимальному стилю досуга ; [пер. Д.А. Кувардина] // Социологические исследования. – 2000. – № 7. – С. 64–72.
8. Плахова О.М. Корпоративне волонтерство як прояв соціальної відповідальності бізнесу // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2014. – Вип. 20. – С. 263–266.
9. Шайнин Т. Социальная работа: идеология профессионализма // Журнал исследований социальной политики. – 2004. – Т. 2. – № 3. – С. 303–328.
0. Маккарлі С., Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства ; [пер. з англ. О. Винничук]. – К. : Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 1998. – 160 с.
1. Юрченко І. Мотиваційні аспекти волонтерської діяльності / Соціальні виміри суспільства : Зб. наук. праць. – К. : ІС НАН України, 2009. – Вип. 1 (12). – С. 361–368 [Електронний ресурс]. – dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/28844/31-Yurchenko.pdf?sequence=1
2. Шекова Е. Добровольческие трудовые отношения: основные определения // Человек и труд. – 2003. – № 4. – С. 6–7.
3. Набатова О.О. Соціальні інновації: поняття, види, суб’єкти // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. – 2011. – № 6. – С. 58–66.
4. Кременчуцька М.К. Гра як творча діяльність особистості // Наука і освіта. – 2015. – № 1. – С. 104–108.
5. Werbach K. Gamification. Online course on Coursera Platform / University of Pennsylvania [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.coursera.org/learn/gamification/
6. Саймон Г. Рациональность как процесс и продукт мышления // THESIS. – 1993. – Вып. 3. – С. 16–38.
7. Law and Economics: An Institutional Perspective ; [W.J. Samuels, A.A. Schmid (Ed.) .– Boston, Hague, London : Springer Science & Business Media, 2012. – P. 56–57.
8. Veblen T. The Theory of Leisure Class. Economy of Institutions. – N. Y., 1899. – 400 p.
9. Слободянюк Л.М. Свобода людини: індивідуальний та соціальний виміри : автореф. дис. … канд. філософ. наук за спеціальністю 09.00.13. – Львів, 2007. – 22 с.