№ 4/2019

Ekon Ukr. 2019 (4): 58–71https://doi.org/10.15407/economyukr.2019.04.058

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ

УДК 331.1:330.341

ШАМІЛЕВА Лариса Леонідівна¹, ХАНДІЙ Олена Олексіївна²

¹Інститут економіки промисловості НАН України, Research ID : http://www.researcherid.com/rid/Q-1860-2018
OrcID ID : https://orcid.org/https://orcid.org/0000-0003-4738-0728
²Інститут економіки промисловості НАН України, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Research ID : http://www.researcherid.com/rid/H-4022-2018
OrcID ID : https://orcid.org/https://orcid.org/0000-0002-7926-9007

РЕЗЕРВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО І ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛІВ УКРАЇНИ

Обгрунтовано, що для економічного зростання дуже важливо визначити резерви збільшення соціального і трудового потенціалів, а також активізації суб’єктів соціально-трудових відносин для мобілізації наявних резервів. Запропоновано оцінювати резерви зростання та рівень розвитку соціального і трудового потенціалів за допомогою їх інтегрального показника. Показано, що його розрахунок здійснюється за допомогою системи показників та індикаторів виміру за такими складовими: демографічна, здоров’я та санітарний стан населення, матеріальна забезпеченість, соціально-трудова сфера, зокрема, зайнятість та соціально-трудові відносини, освіта, культура, інформаційно-комунікативні послуги, соціальна згуртованість та єдність, соціальні ризики та соціальне виключення, соціальна інфраструктура.
Розкрито, що використання факторного аналізу дозволило оцінити кількісний вплив усіх складових елементів на інтегральний показник соціального і трудового потенціалів. Розраховано резерви зростання для чинників, які гальмують їх розвиток. Показано, що загальні обсяги резерву можуть становити близько половини інтегрального показника соціального і трудового потенціалів.
Виявлено, що найвагоміші резерви зосереджено в підсистемах «Соціальна інфраструктура», «Соціальна згуртованість та єдність» і «Зайнятість». За кожною складовою деталізовано чинники, які найбільшою мірою визначають резерви за умови їх активізації та мобілізації. Розкрито, що реалізація заходів з використання резервів збільшення соціального потенціалу пов’язана з поліпшенням соціально-економічної ситуації, забезпеченням політичної свободи, формуванням серед населення політичної та громадської активності. Доведено, що резерви розвитку трудового потенціалу забезпечуються завдяки посиленню якості робочої сили, що безпосередньо пов’язано з освітою, збільшенню витрат на освіту за всіма джерелами фінансування, підвищенню рівня пенсійного забезпечення та зменшенню злочинності, зниженню рівня інвалідності та старіння населення, зменшенню навантаження на 1 робоче місце, забезпеченню підвищення рівня зайнятості, скороченню зайнятості в неформальному секторі, неповної зайнятості, зменшенню тяжкості виробничого травматизму.

Ключові слова:development reserves; social potential; labor potential; socio-economic growth

Бібл. 12; рис. 2; табл. 3; формул 6

Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 58 - 71)

Завантажити

Завантажень : 137

Стаття надійшла до редакції 23 жовтня 2018 р.

Список використаної літератури
1. Амоша О.І., Новікова О.Ф., Антонюк В.П., Залознова Ю.С.Соціальний потенціал сталого розвитку: інноваційні механізми формування та використання: моногр. – Донецьк : Ін-т економіки пром-сті НАН України, 2014. – 478 с.
2. Антонюк В.П., Гріневська С.М., Прогнімак О.Д. Гідний рівень та якість життя населення в контексті формування соціального потенціалу сталого розвитку: наук. доп. – Донецьк : Ін-т економіки пром-сті НАН України, 2012. – 80 с.
3. Штырбул С.А. Социальный капитал и социальный потенциал: субъекты и функции : автореф. дис. … канд. екон. наук. – М. : МГУ, 2010. — 27 с.
4. Гринкевич С.С. Формування трудового потенціалу: проблеми та напрями забезпечення його розвитку / Зб. наук.-техн. пр. Нац. лісотехнічного ун-ту України. – 2006. – Вип. 16.3. – С. 168–171.
5. Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А. Управління трудовим потенціалом : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2005. – 403 с.
6. Вербицкий А.А., Ларионова О.Г. Личностный и компетентностный подходы в образовании: проблемы интеграции. – М. : Логос, 2011. – 336 с.
7. Черніченко В.В. Економічні чинники відтворення трудового потенціалу аграрної сфери : автореф. дис. … канд. економ. наук. – К. : Об’єдн. ін-т економіки НАН України, 2005. – 20 с.
8. Мельничук О.П. Погляд на розвиток трудового потенціалу крізь призму української системи освіти // Вісник Житомирського держ. технол. ун-ту. – 2012. – № 1 (59). – Ч.2 – С. 164–171 (Серія: Економічні науки).
9. Кравченко М.В. Проблеми та перспективи розвитку трудового потенціалу України: регіональний вимір // Державне будівництво. – 2007. – № 1(2) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_1%282%29__22.
10. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. 4-е изд. – Минск : ООО «Новое знание», 2000. – 536 c.
11. Магдіч A.С. Вплив соціальних факторів на економічне зростання: вітчизняний аспект // Економічний нобелівський вісник. – 2015. – № 1 (8).– С. 68–78 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : econforum.duan.edu.ua/images/stories/Files/2015/11.pdf.
12. Луценко Я.В., Кримова М.О. Соціальний потенціал регіонів України: оцінка та можливості розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/download/1306/1333.