№ 12/2023

Ekon Ukr. 2023 (12): 41–67https://doi.org/10.15407/economyukr.2023.12.041

ЕКОНОМІКА АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ І РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

УДК 338.43:551.588

JEL: Q01, Q18, Q54, Q57

ШУБРАВСЬКА Олена Василівна¹, ПРОКОПЕНКО Катерина Олексіївна²

¹ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Research ID : http://www.researcherid.com/rid/
OrcID ID : https://orcid.org/https://orcid.org/0000-0002-2109-9308
²ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Research ID : http://www.researcherid.com/rid/
OrcID ID : https://orcid.org/ https://orcid.org/0000-0003-1456-4432

РИЗИКИ ТА ІНДИКАТОРИ СТІЙКОСТІ СІЛЬГОСПВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ

Зміну клімату визнано однією з найсерйозніших сучасних загроз довгостроковим цілям суспільного розвитку. В сільському господарстві такі зміни провокують недоотримання агровиробниками гарантованих доходів і ризики продовольчої безпеки й здатні в цілому негативно вплинути на стійкість агросистеми. Забезпечення стійкості сільськогосподарського виробництва пов’язане з його екологізацією, кліматичною нейтральністю й високою опірністю негативним наслідкам різких кліматичних змін. Дослідження ризиків стійкості сільськогосподарського виробництва повинно мати системний характер і прив’язку до конкретних умов певної території.
Ризики стійкості вітчизняного агровиробництва пропонується групувати за економічною, кліматичною, екологічною, соціальною сферами їх прояву. Для ефективної протидії негативним наслідкам кліматичних змін у сільгоспвиробництві й зменшення впливу на клімат з боку аграрного сектору необхідними є своєчасне прогнозування й управління відповідними ризиками, для чого має бути сформована система індикаторів стійкості. Це дозволить визначати вразливості й прогалини в спроможності забезпечення стійкості, а також оцінювати ефективність заходів з нівелювання негативного впливу несприятливих чинників на стійкість агрогосподарювання.
Для умов України запропоновано комплексну систему індикаторів стійкості сільського господарства, яка включає чотири блоки: економічну, екологічну і кліматичну, соціальну стійкість, а також кліматичну нейтральність. Ключовими орієнтирами досягнення стійкості визнано: забезпечення національної продовольчої безпеки і доходів аграріїв; зниження волатильності врожайності сільгоспкультур; зменшення викидів вуглецю в результаті агрогосподарювання; забезпечення кадрового потенціалу агровиробництва. Розрахунки відповідних показників засвідчили, що в довоєнний період (зокрема, у 2021 р. порівняно з 2015 р.) ситуація не була загрозливою лише в економічній сфері. Водночас мали місце суттєві загрози у сферах екологічної і кліматичної стійкості, а також кліматичної нейтральності.

Ключові слова:сільгоспвиробництво; стійкість розвитку; зміна клімату; кліматична стійкість; екологізація сільгоспвиробництва; воєнні дії; оцінювання стійкості

Оригінал cтатті українською мовою (cтор. 41 - 67)

Завантажити

Завантажень : 91

Стаття надійшла до редакції 13 вересня 2023 р.

Список використаної літератури
1. Hallegatte S. Economic Resilience. Definition and Measurement. Policy Research Working Paper 6852. The World Bank. Climate Change Group, May 2014. URL: documents1.worldbank.org/curated/en/350411468149663792/pdf/WPS6852.pdf
2. Johnson J.M.-F., Franzluebbers A.J., Weyers S.L., Reicosky D.C. Agricultural opportunities to mitigate greenhouse gas emissions. Environmental Pollution. 2007. Vol. 150. Iss. 1. P. 107-124. doi.org/10.1016/j.envpol.2007.06.030
3. Prastiyo S.E., Hardyastut S. I. et al. How agriculture, manufacture, and urbanization induced carbon emission? The case of Indonesia. Environmental Science and Pollution Research. 2020. Vol. 27. P. 42092-42103. doi.org/10.1007/s11356-020-10148-w
4. Howden M., Soussana J., Tubiello F. et al. Adapting agriculture to climate change. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2007. Vol. 104. No. 50. P. 19691-19696. doi.org/10.1073/pnas.0701890104
5. Rosenzweig C., Elliott J., Deryng D. et al. Assessing agricultural risks of climate change in the 21st century in a global gridded crop model intercomparison. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2014. Vol. 111. No. 9. P. 3268-3273. doi.org/10.1073/pnas.1222463110
6. Aggarwal P., Roy J., Pathak H. et al. Managing Climatic Risks in Agriculture. In: Indian Agriculture Towards 2030. R. Chand, P. Joshi, S. Khadka (Eds.). India Studies in Business and Economics. Springer, Singapore, 2022. doi.org/10.1007/978-981-19-0763-0_4
7. Nelson G.C., Rosegrant M.W., Palazzo A. et al. Food security, farming, and climate change to 2050. Washington, D.C., International Food Policy Research Institute, 2010. 140 p. dx.doi.org/10.2499/9780896291867
8. Food Systems at risk. New trends and challenges. S. Dury, P. Bendjebbar, E. Hainzelin, T. Giordano, N. Bricas (Eds.). Rome, FAO-CIRAD-European Commission, 2019. 132 p. dx.doi.org/10.19182/agritrop/00080
9. Шубравська О.В., Прокопенко К.О. Сценарні оцінки розвитку сільськогосподарського виробництва України в умовах кліматичних змін та екологічних обмежень. Економіка України. 2017. № 2. С. 49–60. URL: economyukr.org.ua/?page_id=723&lang=uk&aid=244
10. Виклики та наслідки агропродовольчої спеціалізації України у світовій економіці. Кол. моногр. За ред. О.В. Шубравської. НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». Київ, 2023. 254 с. URL: ief.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/Vyklyky-ta-naslidky-ahroprodovolchoi-spetsializatsii-Ukrainy.pdf
11. Towards Sustainable Development. Alternatives to GDP for measuring progress. P. Schepelmann, Y. Goossens, A. Makipaa (Eds.). Wuppertal Institute for Climate, Environment and Energy, 2010. 72 р. URL: epub.wupperinst.org/frontdoor/deliver/index/docId/3486/file/WS42.pdf
12. Hermansen M., Röhn O. Economic resilience: The usefulness of early warning indicators in OECD countries. OECD Journal: Economic Studies. 2017. Vol. 2016/1. P. 9-35. doi.org/10.1787/eco_studies-2016-5jg2ppjrd6r3
13. Bizikova L., Waldick R., Larkin P. Can We Measure Resilience?: Reducing Agriculture’s Vulnerability to Climate Change. International Institute for Sustainable Development (IISD), 2017. 8 p. URL: www.jstor.org/stable/resrep17139
14. Zong X., Xiaojie Liu X., Chen G., Yin Y. A deep-understanding framework and assessment indicator system for climate-resilient agriculture. Ecological Indicators. 2022. Vol. 136. 108597. doi.org/10.1016/j.ecolind.2022.108597
15. Котикова О.І., Богославська А.В. Економічні індикатори сільськогосподарського землекористування в системі моніторингу сталого розвитку України. Агросвіт. 2017. № 9. С. 3–11. URL: www.agrosvit.info/?op=1&z=2388&i=0
16. Нечипоренко О.М. Управління ризиками глобальних змін клімату в агропромисловому комплексі України. Економіка АПК. 2020. № 4. С. 6–16. doi.org/10.32317/2221-1055.202004006
17. Тараріко О.Г. SWOT-аналіз і аналіз прогалин (GAP аналіз) політик, програм, планів і законодавчих актів у галузі сільського господарства та підготовка рекомендацій щодо їх удосконалення відповідно до положень Конвенцій Ріо. Херсон, ФОП Грінь Д.С., 2016. 102 с.
18. Балюк С.А., Воротинцева Л.І., Захарова М.А., Носоненко О.А. Критерії і індикатори еволюції грунтів. Науковий погляд у майбутнє. 2017. № 3. С. 87–95. doi.org/10.30888/2415-7538.2017-07-03-059
19. Meuwissen M.P.M., Feindt P.H., Spiegel A. et al. A framework to assess the resilience of farming systems. Agricultural Systems. 2019. Vol. 176. 102656. doi.org/10.1016/j.agsy.2019.102656
20. Шубравська О.В., Прокопенко К.О. Перспективи модернізації аграрного сектора України. Економіка України. 2013. № 8. С. 64–76.
21. Балюк С.А., Медведєв В.В., Мірошниченко М.М. та ін. Екологічний стан ґрунтів України. Український географічний журнал. 2012. № 2. С. 38–42. URL: ukrgeojournal.org.ua/sites/default/files/UGJ-2012-2-38_0.pdf